1.На розвиток жіночого футболу в Україні фактично не виділяють коштів.

( Представники міністерства молоді й спорту та ФФУ на дискусії про шанси жіночого футболу в Україні не дали відповіді на запитання, яка сума виділяється на створення та підтримку жіночих футбольних команд . На думку експертів, це приблизно в 10 разів менше, чим на підтримку чоловічого футболу. Офіційних та неофіційних покровителів у жіночих футбольних команд також немає.

2. В Україні відсутні футбольні секції для дівчаток, а це перша умова для майбутнього жіночого футболу. Кажуть, немає необхідності створювати такі секції, бо не буде бажаючих. Але це припущення. Практично ніхто не пробував відкрити футбольну секцію для дівчаток, яким дозволено займатися футболом з 10 років.

3. Відсутність кваліфікованих тренерів для жіночих та дівочих команд. Тут все зрозуміло – їх просто не готують для роботи з жінками. Цей важливий факт серйозно гальмує розвиток українського жіночого футболу. На посаду тренерів жіночих команд найчастіше призначають чоловіків, мовляв більш досвідчені. А от жінок майже не допускають до тренерської роботи. Так, тренер Національної Збірної України, колишній захисник Тетяна Верезубова, заявила, що її просто «блокують» як тренера. Даремно, тому що найкращим наставником для жінки може бути тільки жінка. Жінки більш вразливі, і це потрібно враховувати.

4. Матчі за участю жінок не транслюють на вітчизняному телебаченні. Більшість редакторів ЗМІ та й прості громадяни сприймають жіночий футбол як шоу. Фактично жіночий футбол в Україні не популяризований та не заохочується суспільством.

5. Жіночий футбол в Україні зазнає сильного впливу гендерних стереотипів.

Із власного досвіду організації жіночої команди з міні –футболу, можу стверджувати, що багато дівчат приходили на тренування із своїми хлопцями. Останні прагнули переконатися, що на площадці не відбувається нічого непристойного. Був випадок, коли чоловік просто виштовхав дружину із футбольного поля зі словами «У нашій сім’ї футболом може займатися хтось один, і це я.» Найгірше, що жінка із цим твердженням погодилася, хоча в неї були певні здібності до гри. Жертвувати собою заради інтересів чи амбіцій рідних – провідна негативна українська жіноча риса.

6. За гру в футбол жінкам не платять гроші або платять копійки. Жінки грають виключно на голому ентузіазмі, часто за свої кошти винаймають тренувальні зали, оплачують роботу тренерів та самостійно шукають спонсорів, аби взяти участь в якомусь турнірі. Через погане фінансування майже усі футболістки національної збірної грають за кордоном.

Попри усі складнощі, українські футболістки вже досягли певних успіхів: у 2009 році кваліфікувалися у фінальну стадію чемпіонату Європи. А у світовому рейтингу ФІФА жіноча команда знаходиться на 26 сходинок вище, аніж чоловіча. Та й футбол у їхньому виконанні у прямому сенсі більш привабливий.

Громадська молодiжна органiзацiя "Жiнка"