Після двохрічневої паузи, у Калуш знову повернувся жіночий футбол. 26 квітня команда офіційно зібралась на позаміській тренувальній базі у с.Вістова, де розпочала активну підготовку до сьогоднішньго матчу. Так як часу було на підготовку обмаль, тренерський штаб зробив все можливе тільки щоб команда підійшла у хорошому настрої до гри з командою Ятрань.
За годину до початку матчу на місто насунулись густі хмари, і розпочався дощ. Але не зважаючи на це все ішло за планом! Команди розпочали активну розминку, після чого розпочався матч.
З перших хвилин Нафтохімік взяв мяч до своїх ніг, але Ятрань активно пресенгував, і швидко забирав м'яч. В перші десять хвилин команди обмінялись небезпечними моментами біля воріт. Після чого калушанки перехопили ініціативу і почали насуватись на ворота суперниць. Але вже на 21 хвилині гравці команди Ятрань побігли в контратаку, де наші гравці не змогли зупинити Юлію Стець, яка майстерно перекинула Аню Подвисоцьку, і цим самим відкрила рахунок і цьому матчі. Цей гол додав "ложку дьогтю" нашій команді, і вони відразу почали діяти агресивніше. Через декілька хвилин виник небезпечний удар зі штрафного Дарини Дарицької, яка з метрів 25 пробила в перекладину. Далі гра проходила в середині поля. На 40 хвилині Дарина Дарицька накрутивши захисників у штрафній площадці влучно пробила в кут воріт, де воротар був безсилий. Рахунок став 1-1. Це був її дебютний гол у команді Нафтохімік. А вже через 4 хвилини Христина Ботюк підхопила м'яч у центрі поля, пройшла кілька метрів і віддала гольову передачу на Дарицьку, яка з кута штрафної влучно пробила по воротах, 2-1. Таким чином оформивши дубль в цьому матчі.
Другий тайм розпочався жваво, команда Ятрань відразу ж хотіла відквитати гол, але калушанки вже в середині поля не давали розвивати атаки. Друга половина матчу проходила з високим напруженням, це призводило інколи до дитячих помилок обох команд. Нафтохімік маючи перевагу в один м'яч намагався грати у свій футбол. Відсоток володіння м'ячем значно зріс, і команда все більше намагалась забити ще один гол, але так і до кінця матчу жодна з команд не змогла відзначитись! Не витримали нерви у гравця команди Ятрань, яка наприкінці матчу заробила другу жовту і була змушена покинути поле побачивши перед собою червону карточку.
Не зважаючи на те, що Нафтохімік поступався по ходу гри, зміг переломити хід дій, і вирвати вольову перемогу.
Кращими гравцями було обрано у складі Нафтохіміка Дарину Дарицьку, яка відзначилась дублем. А у складі Ятрань Юлію Стець.
Дорога чудернацьким чином нагадувала відверті наслідки війни (як і більшість українських аналогів вона більше заслуговувала на значно скромніше визначення – «покажчик певного напрямку») і ніякі міфічні єври-2012 тут і не передбачають зрушень на краще. Коротше кажучи – то ями то канави. Але водій на шокованому мікроавтобусі ( німецький «мерседес» не підводив, але , напевне навіть чотириколісний десь у глубині душі мріяв повернутися з українського жаху до автобанівського раю рідного дойчланду) вправно рухався з пункту А до пункту Б. Точніше з Умані до Калушу. Адже саме за таким маршрутом за жеребом в першому турі вирушила жіноча «Ятрань-Уманьферммаш». Я сам особисто дуже полюбляю мандрувати західною Україною. Коли наближаєшся до мальовничих Карпат сама душа українця виводить радісні мотиви. А тут взагалі у всіх в салоні справжнє свято – стартує СЕЗОН! Дівчата і тренери скучили за ГРОЮ. Виснажливі тренування – позаду! Тепер – в бій! І хоча зрозуміла напруга і мандраж панують в колективі, але це лише підкреслює і посилює очікування СВЯТА ФУТБОЛУ. Але не лише дороги в Украні можуть зіпсувати настрій. А і український «футбол» може навіть у найзаповзятіших оптимістів і фанатів викликати рвотні рефлекси, почуття огиди і бажання закинути все до біса! Ось ти вкалуєш мов сліпий віл, ліпиш по крупицях з молодих дівчат колектив однодумців , крутишся з ранку до ночі, вишуковуєш кошти, обиваючи пороги, щоб ця команда мала можливість грати. Тобі починають вірити. В тебе і твоїх заповзятих друзів-однодумців починає щось виходити. І ви маєте ще більше сил і терпіння. А потім – БАЦ! БАЦ і виявляється, що для перемоги не це головне. Це як наче ти малюк і чекаєш подарунок від Діда Мороза. А потім знаходиш під ялинкою порожню коробку або того більше – купу лайна! Так і тут ! Свято відкриття чергового чемпіонату України серед жінок в Калуші. Чудове українське містечко. Затишний стадіон. Але подарунки від снігуроньки з Ужгорода, що вийшла нібито представляти непідкупну футбольну Феміду, цього дня лише для господарів! Ось і подарувала Снігуронька-арбітр перемогу господарям. Щоб тим, гарно спалося. Правда, при цьому довелося обікрасти команду гостей – але хто ж на це зверне увагу! Тут же в Калуші так прийнято! Багато доводилося чути про особливості суддівства жіночого футболу в Калуші. Плітками не переймаюся. Але тепер і сам додати при випадку – « та да, судили нас в Калуші, знаємо….». Цікаве трактування епізодів боротьби (за дивним збігом обставин помилки і навіть спірні епізоди лише в «односторонньому» напрямку). А перлом стало вилучення у гостей. Вони явно не збиралися програвати і саме в другому таймі намагалися відігратися. Тоді вже суддівство можна було назвати коротко – упередженим. Але пані зі свистком просто перевершила сама себе. Олександра Романів виконувала штрафний з лівого флангу – якраз поряд з лавою запасних гостей. Багаторазовий чемпіон і володар кубка України, володар кубка Італії, що другий рік грає за «Ятрань-Уманьферммаш», встановила м’яча і завдала удару в напрямку дальньої «девятки» воріт. І тут свисток! Що трапилося? А пані арбітр вирішила, шо бити мають по свистку (а може стурбувалася, що мяч і в «девятку» влучить!) ! Цікаво, що про це ніхто з атакуючої команди не просив! Досвідченній Романів не заважав ніхто а час і так грав за господарів! А головне, що арбітр перетворився на саму Принциповість і показав Олександрі жовту картку, що була у неї другою – вилучення! Пані арбітр, дії якої до цього могли викликати великі сумніви у нормального окуліста, виявилася ще й великим фантазером і фантастом – лише вона одна почула те, що ніхто не чув! Цирк! Точніше вона навіть визнала, що не чула нічого – мовляв я побачила, що Романів кивком голови просить удара по свистку!!! Петросян і Задорнов відпочивають! Це таким чином можна кого завгодно вигнати з поля – а він (вона) мені кивнув (кивнула)! Це булоб смішно якби не хотілося з розпачу плакати! А після гри в роздягальні були сльози! Але не лише своєрідним «суддівством» відзначилися «гостинні» господарі в Калуші. Перед грою я особисто поцікавився – чи буде урочисте відкриття. Почув ствердну відповідь. А відтак за 10 хвилин до 16-00, коли мав розпочатися матч, слідом за командою «Нафтохімік», ми припинили розминку і повернулися до роздягальні. Час минав. Вказано було, що за свистком арбітра команди вийдуть з роздягалень. Але сигналу все не було. З вулиці доносилися музика і співи – відкривали сезон без команд. Напруга і здивування в роздягальні зростали. Декого від передстартового мандражу (не забудьте – це перша гра сезону!) стало просто тіпати! Цікаво, що інспектор матчу потім висловився – «та це ж дрібниці!». Дивно як для педагога (а саме так представився він) не розуміти важливість психологічного моменту налаштування на гру! Коли нарешті все «відкрили», було 16-15. Цікаво, що в рапорті арбітра каліграфічно було виведено початок матчу о 16-00! Це ж дрібниці! Господарям можна було все! Відзначилися шановні пани і пані і після гри! На 89-й хвилині в зіткненні з суперником отримала травму Альона Фортуна, гравець «Ятрані-Уманьферммаш». Травма виглядала серйозною – гравця на руках винесли за поле і змушені були замінити. Але вразила «допомога» місцевого лікаря (поважної інтелігентної особи) ! Травмоване було ліве коліно а він став «заморожувати» … правий гомілкостоп!!! Коли представник гостей шоковано запитав, а як це він робить, то не почув внятної відповіді! Гра завершилася, і гостинний господарський лікар хутко зник! Хоча у молодої дівчини була підозро на серйозну травму (защемлення раніше прооперованого меніска і надрив зв'язок)! На настійливу вимогу гостей хвилин за 15 його таки за руку привели. Але толку з цього було мало. «Після гри ми вам не зобов’язані надавати допомогу!» Не знаю як там з цього приводу в Регламенті – але просто з людської точки зору , то це просто …Цікаво, що ніякого відповідного запису про травму в рапорті арбітра не було. І лише після мого звернення це було зроблено! А ось на вимогу зробити відмітку, що у команди «Ятрань-Уманьферммаш» є претензії по організації матчу (я чудово знаю гарну формулу з Регламенту – на суддівські рішення протести не приймаються – і тому залишалося оскаржити лише організаційні аспекти матчу) мені інспектор висунув гіпотезу, що я хочу помстится арбітру! А хочу просто привернути увагу до «гостинності» «Нафтохіміка». Адже ми своє тут вже відмучилися, а іншим ще своє тут «світить». Але педагог-інспектор запропонував не звертати уваги на дрібниці! В решті решт ми пондрували по незнайомому нам Калушу і таки знайшли місцеву лікарню, де за … півтори години ми отримали в результаті рентгенівський знімок і діагноз лікаря. Мда…. У господарів схоже переважають два принципи – «До перемоги всі шляхи нормальні!» і «Війна (гра і результат) все спишуть!»Коротко підсумовуючи. Бажання в Калуші було одне – кинути все це лайно і просто більше ніколи не повертатися до цього. Дуже жаль, що ми не Польща і в нас завжди в суддівстві буде все тихо (не буде в нас ніколи корупційного скандалу в суддівському корпусі, коли відповідні державні органи просто певний час прослуховували телефони). У верхах Коліна мабуть наведе лад, але в підвалах йому не доступних нічого не зміниться! Дуже прикро, що ми не Польща, де жіночий футбол розвиається на очах, а в нас будуть«особливості» національного футболу! І самого жіночого футболу так толком і немає! Щодо самої гри (хоча бажання згадувати це 90-хвилинне знущання просто немає). Розпочали обидві команди обережно. Господарі – це минулорічна збірна Іванофранківщини на молодіжних іграх України плюс кілька місцевих гравчинь колишнього складу «Нафтохіміку». Непоступливий характер і фізичний гарт (особливо при такому «домашньому» суддівстві) дозволять цьому колективу попсувати багатьом нерви. Гості ж зберегли минулорічний склад і по крупицям продовжують його зміцнювати на перспективу – підсилилися Надією Хаванською та Вікторією Музикою, що дебютували в «Ятрані-Уманьферммаш». Повернулися після тривалого (у Анастасії – більше півтора року) лікування Анастасія Скориніна та Альона Фортуна. Тобто ми продовжуємо дотримуватися свого напрямку розвитку і все одно будемо перемагати навіть суперників підсилених трьома арбітрами! Небезпечних моментів в дебюті практично не було. Першими до слизького поля (а пройшов дощ) адаптувалися гості. Олександра Романів видала ювелірну передачу у вільну зону і Юлія Стець перекинула голкіпера, що вийшов. 0:1. Хвилин за 10 зі штрафного сильно пробила метрів з 25 Дарина Дарицька. Мяч був непростим для голкіпера (в жіночому футболі традиційна проблема верхових м’ячів), але Стеценко допомогла поперечина. Уманчанки відповіли двома гострими моментами. Спочатку чудову атаку практично виходом один на один завершувала Вікторія Музика. А потім у чужому воротарському першою на добиванні була Наталія Аілінкий. Але в обох епізодах самовіддано кидалася в ноги суперницям голкіпер «Нафтохіміка» Анна Подвисоцька. А на 40-й хвилині господарі відігралися – Дарицька найкраще зорієнтувалася в чужому карному майданчику і метрів з 12 пробила в кут. 1:1. Того більше! За хвилину до перерви вона і вдруге забила! Надія Хаванська невиправдано пішла в обіграш в центрі поля, втратила м’яча і господарі моментально кинули в прорив Дарицьку. І та забила. Варто сказати, що цей нападник справив найкраще враження у господарів – киянка висока і міцної статури але при цьому швидка і технічна. В перерві «Ятрань-Уманьферммаш» не стала піддаватися розпачам – відчувалося, що навіть у гостях у такого суперника можна і треба брати залікові очки. Але тут розпочалося описане в перших абзацах. Гості мали перевагу. Небезпечно пробивали по воротах (після штрафного від Романів голкіпер витягнув круглого з «девятки»). Заробили пенальті. Точніше пенальті, коли відверто завалили Стець, мав бути, але «особливості» жіночого футболу в Калуші . .. Потім «прибрали» з поля самого досвідченого гравця гостей (він же виконував всі стандарти), щоб не рипалися. Але і при цьому наша команда боролася до останнього, та обставини абсолютно не футбольного характеру були сильніші … Від себе додам подяку уболівальникам Калуша, які оплесками зустрічали не лише свою команду а і нашу. Вони вболівали за своїх, але навіть вони сміялися з вилучення Романів і наприкінці співчували лаві запасних гостей! Я не думаю, що місцевим уболівальникам потрібні перемоги «з душком». А ось керівникам клуба-це мало цікаво (характерно, що самі вони традиційно для Калуша мають відношення до суддівського та інспекторського корпусу України – виходить, що «ворон воронові око не виклює!»).
Я знаю Ігоря Соболенка (тренера Умані) достатньо добре. На мій погляд це людина відверта і об"єктивно чесна. Тому не довіряти його коментареві не беруся. Цікаво , якої думки про все це Іван Олійник?
