Здолавши за 10 годин майже 600 кілометрів дорогами, які явно будуть
маскуватися підчас проведення ЄВРО-2012 (інакше тут не один іноземний
турист-екстремал розпрощається з розумом), ще й в складних метеоумовах
(зима ніяк не хотіла в свій останній календарний день здаватися весні),
«Ятрань» прибула до прикарпатського Калуша. Ми не на екскурсіях там
бували, а тому про красоти місцеві я вам не стану розповідати. Але про
спортивну інфраструктуру цього міста, співставимого з Уманю (навіть дещо
менше – 67 тисяч мешканців) , не сказати пару слів не можу. Сопртивний
комплекс ДЮСШ «Сокіл» (де і відбувся матч), з борцовськими і
боксерськими залами (і ігровим 25 на 15). Босейн (стандартний, 25
метрів). Хокейний палац (один з найкращих в Україні). Затишний стадіон
(з критою трибуною). А тому і не дивно, що спортивна слава Калуша
помітна по Україні. В тій же ДЮСШ «Сокіл» сильно розвинуті вільна
боротьба, бокс, важка атлетика. Небайдуже тут ставляться і до футболу,
зрозуміло. Мали представництво свого часу і в професійних лігах, чого
Умані і не снилося. А на сьогогодні футбольним флагманом регіону є
жіноча футбольна команда – «Нафтохімік-ПНУ». Свого часу цей клуб, майчи
потужного спонсора, був тричі бронзовим призером і навіть чемпіоном
України (2007 рік). В 2008-му році непогано виступав у лізі Чемпіонів
(одна з двох команд за історію України, що здолала перший груповий
етап). Потім на 2 роки клуб зник з футбольного небосхилу. А в 2011-му
знову появився, декларуючи амбітні плани. Відразу ж вибороли бронзові
медалі. В це міжсезоння «Нафтохімік» значно підсилюється за рахунок
знаних українських (поки що так, були в Калуші і американки і іспанки…)
футболісток. Їм створються належні матеріальні умови. Очолив команду і
знаний в чоловічому футболі тренер Микола Пристай. Все солідно. Одне при
цьому незрозуміло – чому так часто такому амбітному клубу ще й арбітри
симпатизують? Минулого року в обох матчах проти тіє ї ж «Ятрані»
«суддівство» пані Сащиної (в Калуші) і пані Мамчур (в Умані) було просто
ганебним. Нажаль, не став виключенням і звітний матч. До того ж
розпочався матч з «традиційної гостинності» господарів. Минулого року
матч-відкриття розпочався із запізненням (гостей тоді протримали в
роздягальні, не попереджаючи). І цього дня гра розпочалася не в
обумовлений час. Господарі чекали когось із своїх босів-керманичів і
нічого, що команда гостей чекала на майданчику. Попередити знову забули.
Респект відпочиває. Добре, що хоч не дали техпрацівникам підлогу,
далеку від чистоти, мити перед самою грою (ато перетворили б на
ковзанку). Несолідно як для клубу із таки амбіціями.
Маленькі розміри ігрового майданчика не дозволяли сильно покомбінувати і
розбігтися – велика щільність призводила до боротьби на кожному
клаптику поля. А ще команди намагалися при найменшій нагоді завдавати
удари по воротах. Першими реальну гольову нагоду створили гості. На 5-й
хвилині вони пресингом змусили помилитися захисника і Романів отримала
шанс для удару з 4 метрів але сантиметрів не вистачило для успіху.
Правда, не пройшло і трьох хвилин, як «Ятрань» таки повела в рахунку –
та ж Романів перехопила м’яча на половині поля суперника і зробила
небезпечну прострільну передачу а Пилипів зрізала круглого у власні
ворота. Що там говорити – початок для уманчанок вдалий! На 12-й хвилині
Витвицька у ефектному і ефективному стрибку парирувала удар Боярової. У
господарів найнебезпечнішим був штрафний буквально з лінії карного
майданчика (він тут був дивної форми, абсолютно ненагадучи передбачених
правилами півдуг). А на 20-й хвилині трапився перший епізод, в якому
арбітри припустилися просто шокуючої помилки, що беззаперечно вплинули
на підсумковий результат. Гравець команди господарів небезпечно
проривався справа і футболістка «Ятрані» порушила правила. Пролунав
свисток про фіксацію порушення, але футболістка «Нафтохіміка» не
зупинилася і завдала удару, після якого м’яч опинився в сітці воріт.
Абсолютно ідеальним було б , якби арбітри, демонструючи свій високий
фаховий рівень, дотрималися принципа переваги і витримали паузу – тоді
гравець дограв би і забив би цілком законно свій гол. А наша команда
справедливо отримала б ще й відкладений фол. Але фахового рівня арбітрам
не вистачило. А відтак і свисток пролунав до закінчення епізоду. Тобто
гол за всіма правилами зараховувати ніяк не мали права. Але тут вже
совісті забракло. Цікаво, що після гри і версії навіть різні почути
довелося. Один пан «зафіксував взяття воріт» (він знав, де опиниться
м’яч, якому ще до воріт було 5-6 метрів??!!! ) а інший взагалі видав –
«з трибун свисток пролунав!». Кіно і годі. Як би там не було, а
рахунок став нічийним. Тут же Аілінкий могла знову вивести гостей вперед
– не змогла переграти Витвицьку при чистому виході один на один з
голкіпером. Так перша 30-хвилинка 1:1 й завершилася. Другий
тайм пройшов надемоційно і мов у калейдоскопі подій! Не встигла
секундна стрілка хронометра зробити один повний оберт як Витвицька
зробила сейв, парирувавши удар Скориніної. На цій же першій хвилині
Музика спрямовує м’яча в ворота. Він влучає у внутрішню рамку воріт, на
якій кріпиться сітка (тобто глибоко в самих воротах!) і відлітає в поле.
Гравці вітають один одного з успіхом. Але арбітри не фіксують взяття
воріт. То у нас зі звуком щось, то тепер уже із зором! На 33-й
хвилині слідує контратака «Ятрані». Лава гостей підхоплюється в
передчутті очевидного голу. Але м’яч влучає чи то в стійку, чи то в
сітку воріт (тут не можу говорити чи то був м’яч у воротах чи ні )! Тут
же на добивання кидається Боярова, але м’яч влучає в захисника, який
кинувся на допомогу голкіперу. Варто зазначити, що прикарпатські
футболістки інколи самовіддано , мов в хокеї, кидалися під удари
суперниць! Навіть за відверто втраченими м’ячами іноді стрибали у
підкатах – в одному з таких епізодів навіть я ледь не отримав на горіхи
на лаві запасних (але то є гра!). І все ж «Ятрань» таки змогла
вдруге повести в рахунку! На 36-й хвилині Боярова завдала гарматного
удару зі штрафного. І м’яч, здається, задівши Ботюк, влетів в ворота!
Тут вже ні німий ні сліпий відминити гол не змогли! Господарів це
аж ніяк не влаштовувало. І вони ще більше пішли вперед. А у «Ятрані»
стали зявлятися шанси на контратаках. На 39-й хвилині Скориніна виводила
на удар Музику, але м’яч пройшов поряд з дальнім кутом. На 40-й хвилині
Романів відпасувала на Боярову, але Витвицька парирувала її удар. І тут
же у відповідь Пилипів знову зробила рахунок нічийним – 2:2 –
проштовхнувши м’яча на дальній штанзі. Ще за хвилину відмінну реакцію
демонструє Цикаленко, парирувавши удар Молошик! На 45-й хвилині
15-річний голкіпер уманчанок рятує свою команду, ліквідувавши вихід один
на один гіперактивної Пилипів. Ця ж футболістка під восьмим номером на
48-й хвилині влучає в стійку наших воріт. А на 49-й хвилині жорсткий
підкат (?) на нашій половині поля дозволяє прикарпатцям відібрати м’яча і
тут же Марчук виводить господарів вперше вперед! За 2 хвилини Боярова
знову чудово пробиває зі штрафного метрів з 11 – голкіпер безсилий, але
м’яч потрапляє в поперечину! Тут же гостей рятує Цикаленко – мала
забивати Молошик. На що Витвицька парирує удар Романів. 26-та хвилина -
Музика виходить один на один з голкіпером, але не може переграти його.
Напруга в залі аж зашкалює. На 29-й хвилині арбітри ігнорують момент з
падінням в чужому карному майданчику Аілінкий. А за 20-ть секунд до
фінального свистка найдосвідченіша у господарів Ботюк у стрибку
проштовхуж м’яча повз Цикаленко і той від дальної штанги залітає за
лінію….. Все. Фінальний свисток! 4:2. На користь господарів. Наша
команда нічим не поступилася їм. Було б дуже прикро поступитися по такій
грій самим. Але відверто несправедливі рішення арбітрів вплинули на
результат і лише розізлили «Ятрань» - 17 березня в Умані відбудеться
друга серія півфінального протистояння! І «Ятрань» аж зовсім не
збирається гостинно пропускати до фіналу «Нафтохімік», який за останній
рік скільки насолив уманчанкам! Ще якби арбітри не були б такими німим і
підсліпуватими.
Маленька статистична довідка. Перегорнувши
протоколи минулорічного чемпіонату України з футболу, відмітив цікавий
факт. Всього в чемпіонаті було три вилучення. Цікаво, що всі три епізоди
трапилися в Калуші. І вилучалися з поля гравчині команд-гостей
(розпочалося з нашої Романів, потім ще Вороніна з «Дончанки» і Андрущак з
«Житлобуда»). І пенальті найбільше пробивали гравчині «Нафтохіміка» - 4
з 12 призначених за весь чемпіонат. Дивний збіг. Статистика однако. Якщо кому цікаво , то «Ятрань» за 4 роки отримувала право на пробиття пенальті двічі у 50 проведених матчах.
