Середа, 05.08.2020, 21:05
Західно-український жіночий футбол (футзал)
 
    

                                                                                                                                                     ЖФК"ДЮСШ №3"Івано-Франківськ
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
ми в контакті
В контакті border=
Міні-чат
Наше опитування
Як закінчиться матч 1/8 кубка України з "ІМС-ЧНУ"Черкаси
Всього відповідей: 16
останній матч
4 листопада 2012

ДЮСШ 3 "Івано-Франківськ
ДЮСШ Галич-7:3

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
лічильники
Рейтинг
TopSport каталог сайтів Rambler's Top100
Погода в Ів-Фр
Форма входу
 
Головна » 2013 » Березень » 17 » Вікторія Пилипів: "Не можу дочекатися, коли знову піду на тренування"
21:58
Вікторія Пилипів: "Не можу дочекатися, коли знову піду на тренування"
У День святого Валентина 18-річній півзахисниці жіночого футбольного клубу «Нафтохімік» і молодіжної збірної України Вікторії Пилипів вистрілив у голову син кримінального авторитета. Своє перше після виходу з коми інтерв'ю спортсменка дала «Фактам».

Нагадаємо, 14 лютого члени жіночої футбольної команди «Нафтохімік» з міста Калуш Івано-Франківської області вирішили відзначити День закоханих. Дівоча компанія поїхала в обласний центр, в місцевий клуб «Ді джей кафе». Коли вони вже виходили з розважального закладу, у вестибюлі до однієї із спортсменок став чіплятися якийсь хлопець. Дівчина намагалася позбутися настирливого залицяльника, але той не відставав. І тоді її 18-річна подруга Віка Пилипів обурилася: «Ти бачиш, що вона не хоче з тобою йти, чого чіпляєшся?» У відповідь почула лайку ...

«Донька потрапила в те ж відділення, де рік тому врятували життя і її брату Віталію»
- Подруги Віки розповідали, що все відбулося миттєво, - згадує Олена Володимирівна, мама Вікторії. - Моя дочка сказала тому хлопцеві: «Що я зробила тобі, що ти мене матом криєш?» У відповідь він витягнув пістолет і ... вистрілив їй в ліву скроню. Почалася паніка. Всі кричали, не знали, що робити. Працівники кафе так розгубилися, що не зметикували натиснути «тривожну кнопку». Можливо, тоді міліція приїхала б швидше і злочинця вдалося б схопити ...

Вночі в Богородчани, де живе наша родина, подзвонив тренер: «Віка у лікарні». Ми з чоловіком помчали в Івано-Франківськ. У лікарні вже були тренер, подруги Віки. Лікарі зробили томограму. У доньки констатували черепно-мозкову травму, численні переломи кісток черепа, забій головного мозку. Медики сказали, що постараються кулю не чіпати, а спробують поки використовувати інші методи лікування. Вдень Віке стало трохи краще. А до вечора утворилася гематома. «Потрібна операція», - повідомили лікарі.

Донька перебувала в тому ж відділенні, де свого часу лікувався мій старший син Віталій. Рік тому його знайшли у парку побитим і добу лікували у місцевій, Богородчанського, лікарні, запевняючи, що «травм немає, все ціле, просто треба за допомогою крапельниці промити його від алкоголю чи наркотиків». Потім експертиза показала, що в крові у сина не було ні того, ні іншого. Я благала районних лікарів відвезти Віталіка в область. Нарешті, розуміючи, що самі не впораються, вони все ж таки відправили його до Івано-Франківська.

У лікарню сина привезли практично напівмертвим, в комі. Виявилося, у нього була важка черепно-мозкова травма, пошкоджений мозок. Операцію на головному мозку тоді зробив нейрохірург Сергій Михайлович Паскар. Віталік вижив і після місяця перебування в комі прийшов в себе. Хоч і залишився інвалідом (після травми він майже втратив зір), але я була дуже вдячна лікарям за те, що вони його врятували. Тому, дізнавшись, що Віка потрапила в те ж відділення, що і Віталій, стала просити, щоб операцію робив саме Сергій Михайлович.

- Віку привезли у важкому стані, вона була без свідомості, - розповів «Фактам» нейрохірург Івано-Франківської обласної клінічної лікарні Сергій Паскар. - У неї був роздроблений череп, в області рани - осколки кістки. Пробивши скроню, куля від травматичної зброї увійшла у верхні шари головного мозку. Коли стало зрозуміло, що операція неминуча, ми разом з колегою (лікуючим лікарем Вікі) Андрієм Мирославович Павлюком справили декомпресивної трепанацію черепа, зібрали осколки кісток, витягли з мозку кулю. Операція тривала близько двох годин ... Дівчинці пощастило. Таке поранення могло виявитися смертельним.

- У цей час ми всі переживали за Віку, - говорить Олена Володимирівна. - Особливо Віталік, який у мою відсутність наглядає за братами і сестрами. У мене шестеро дітей: Віталію 24 роки, Віке 18, є ще троє школярів і п'ятирічна Ангелінка.

«Мамо, що я можу зробити для Віки?» - Постійно повторював син. Пізніше, коли знадобилася кров, Віталій сказав: «Грошей у мене немає, хоч кров здам». Але тоді на прохання про донорство відгукнулося так багато людей, що кров сина не знадобилася. Надлишки крові донорів я вирішила віддати лікарям - для інших хворих.
«Ми будемо боротися, щоб Віка швидше повернулася в команду»

- У комі Віка пробула тиждень, - продовжує мама. - Коли вона вийшла з коми, ми всі так зраділи! Хоча часом донька кудись «відпливала», видно було, що свідомість у неї ще плутається. У минулий вівторок їй зробили нову операцію: складали кістки на обличчі під лівим оком. Слава Богу, все пройшло добре. Я дуже вдячна лікарям - завідувачу нейрохірургічним відділенням Юліану Худецький, нейрохірургам Андрію Павлюку та Сергію Паскар, хірурга-стоматолога Олександру Катеринюку - за те, що врятували мою дочку.

- У нас в команді є свій лікар, він підтримує зв'язок з лікарями лікарні, - розповів «Фактам» директор жіночого футбольного клубу «Нафтохімік» Михайло Овчар. - Наш клуб та благодійний фонд «Прикарпатський футбол» виділили гроші мамі Віки на лікування доньки. Всеукраїнська профспілка «Футбол України» теж допоміг з коштами. Рішення про надання фінансової допомоги для лікування постраждалої спортсменки прийняла і Федерація футболу України.

Віка - студентка другого курсу факультету фізичного виховання педагогічного університету імені Стефаника. Це врівноважена, комунікабельна дівчинка з гарним почуттям гумору. У команді вона вже п'ять років. У збірної України з футболу - з 16 років. Ми всі бажаємо їй подальшого одужання.

- Після таких травм вона зможе грати?

- Сьогодні загрози для життя немає, це вже добре. Але Віке належить лікуватися ще близько двох тижнів. Потім медики визначаться з оком, який після травми осліп. Вивчаємо питання, де краще лікувати зір - у Києві чи в Одесі. Будемо боротися за неї як за гравця, щоб Віка швидше повернулася в стрій. Наші вихованки виступають зараз у Сочі на міжнародному футбольному турнірі «Кубанська весна» у складі молодіжної збірної України. Виступають добре, виграли три гри, перемігши збірні Естонії, Румунії та Азербайджану. Але головний тренер жіночої збірної Наталя Зінченко в інтерв'ю місцевій пресі зізналася: «Нам явно не вистачає в складі Пилипів».

Міліція встановила особу того, хто стріляв. Це раніше судимий 28-річний Віктор Корягін, мешканець Івано-Франківська. Подейкують, що він син відомого в минулому кримінального авторитета на прізвисько Корч. Підозрюваний не одружений. Його телефони відключені, вдома він не з'являвся. Як було встановлено, Віку він бачив уперше і причиною агресії не могли стати дружні або любовні «розбірки».

Керівник обласної міліцейської прес-служби Костянтин Кулак повідомив «Фактам», що розпочате кримінальне провадження за статтею «Замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів».

«Санкцією цієї статті передбачається покарання у вигляді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років, - сказав Костянтин Кулак. - Корягін оголошений у розшук ».

«Фактам» вдалося поговорити з Вікторією по телефону

- Віка, ти вже можеш самостійно пересуватися? - Ставлю запитання дівчині, яка майже місяць перебуває на лікарняному ліжку.
- Раніше могла тільки сидіти в ліжку. Мама мене піднімала, і я сідала. А вчора перший раз пішла! Мама зі своєю знайомою тіткою Ірою вивели мене в коридор. Я перебирала ногами, а вони мене тримали.

- Ти щось пам'ятаєш про те, що трапилося?
- Взагалі нічого. Пам'ятаю, що ми гуляли з дівчатами. А далі - провал. Коли прийшла до тями, не могла зрозуміти, що роблю в лікарні. Мама намагалася особливо не говорити, що сталося, але від лікарів я чула уривки розмов про те, що у мене з голови витягнули кулю, що міліція вже знає прізвище хлопця, який стріляв.
Я попросила подруг по команді, щоб принесли мені ноутбук. Він залишився в кімнаті гуртожитку, де я живу. Побачила в інтернеті, що про цей випадок багато пишуть, що люди бажають мені одужання. Було трохи дивно і дуже приємно, що стала такою відомою. Хоча краще бути відомою як спортсменка, а не як пацієнтка. (Сміється.)

- Як ти себе почуваєш?
- Щось ліве око погано бачить - не реагує на світло. Попереду в мене ще одна операція - будуть вставляти титанову пластину в те місце, де череп вирізаний.

- Хлопець у тебе є?
- Ні ще, я поки мрію тільки про футбол. І. .. про щеня хаскі. Хоча у нас удома живуть і черепахи, і кролики декоративні, і рибки, і папуги, і собаки, і кішки. Але хаскі, знаєте, досить дорога собака.

- Тренер молодіжної збірної з футболу сказала, що в Сочі на турнірі «Кубанська весна» «явно не вистачало в складі Пилипів».
- Приємно це чути. Я дуже скучила за тренерам, по дівчаткам з команди. Не можу вже дочекатися, коли знову піду на тренування!

fakty.ua
Переглядів: 337 | Додав: tisha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright Franuk-woman-footsale © 2020
інші мови
Пошук
Календар
«  Березень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Афіша
<
Архів записів
наша кнопа
Друзі сайту
ФК Футбол Івано-Франківщини border= Ураган Ів-Фр border= Західний кур ФК Жайвір Шпола ЖФК АМФУ futsal.sport.ua Олімп ЖФК"Атекс" сайт фанів футбольного клубу Гуцульщина Косів Женский футбольный клуб Жилстрой-1
Конструктор сайтів - uCoz